Краско Іван Іванович
Краско Іван Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Иван Иванович Краско | ||||
Ім'я при народженні | рос. Иван Иванович Бахвалов | |||
Народився | 23 вересня 1930[1] (94 роки) Вартемяги, Ленінградська область, СРСР | |||
Громадянство | СРСР Росія | |||
Діяльність | актор, кіноактор, актор театру, актор озвучування | |||
Alma mater | Ленінградський театральний інститут імені О. М. Островського (1961) | |||
Заклад | Великий драматичний театр імені Георгія Товстоногова і Академічний драматичний театр імені Віри Коміссаржевської | |||
Роки діяльності | 1961 — тепер. час | |||
Партія | КПРС | |||
Діти | Андрій Краско | |||
IMDb | nm0469909 | |||
Нагороди та премії | ||||
| ||||
Краско Іван Іванович у Вікісховищі | ||||
Іван Іванович Краско (рос. Иван Иванович Краско; нар. 23 вересня 1930) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Росії (1992)[2].
Іван Краско народився 23 вересня 1930 року в селі Вартемягі Ленінградської області в родині Івана Афанасійовича Бахвалова й Анастасії Іванівни Краско.
У 1953 році закінчив з відзнакою 1-е Балтійське вище військово-морське училище і був призначений командиром десантного корабля Дунайської річкової флотилії[3]. Скориставшись скороченням флоту, повернувся «на громадянку». Два роки навчався на вечірньому відділенні філологічного факультету ЛМУ.
У 1961 році закінчив Ленінградський театральний інститут і почав роботу в Великому драматичному театрі під керівництвом Г. О. Товстоногова.
У кінематографі дебютував у 1960 році в епізодичній ролі у фільмі «Балтийское небо» і упродовж тривалого часу знімався лише в епізодах. Першу помітну роль зіграв у 3-серійному телевізійному фільмі «Сержант міліції» (1974).
Актор каже: "Що для мене головне в кіно — не стільки ролі, скільки сама атмосфера зйомок, коли спочатку знімають останню сцену, а вже потім — початок. Це лихі входження в роль, пам'ять, яка тримає тебе (стоп, який я тоді був?) … І ще. Там я можу зустрітися з хорошими хлопцями з інших театрів, знайомими і незнайомими, новими партнерами. Мені це дуже приємно. У рідному ж театрі з вистави у виставу твою дружину грає одна і та ж актриса. Це приїдається … "
І. Краско брав участь в озвучуванні мультфільмів («Карлик Ніс» (2003, король), «Олешко Попович і Тугарин Змій» (2004, Піп, Святогор), «Геркулес» (оповідач) та інші).
У 1965 році перейшов в Театр імені В. Ф. Коміссаржевської, де працює вже більше 45 років. Провідний актор театру, виконує головні ролі в спектаклях «Втамуй мої печалі», «Бесіди з Сократом» і «Прибуткове місце».
У 2009 році написав книгу спогадів «Мій друг Петро Шелохонов», де розповів про своїх партнерів та свою роботу в театрі.
У 2010 році вийшла книга Івана Краска «Байки. І не тільки», в якій автор розповів про цікаві епізоди свого життя, значущих зустрічах, що залишили відбиток на його долі, про своїх друзів та колег.
- Перша дружина — Катерина Іванова (1951—1955), дочка Галина
- Друга дружина — Кіра Петрова (1956—1997), син Андрій (1957—2006), дочка Юлія. Андрій пішов по стопах батька, ставши актором. Але в 2006 році раптово помер на зйомках фільму «Ліквідація» від серцевої недостатності.
- Третя дружина Наталя Вяль (2001—2011), сини Іван і Федір.
- Четверта дружина Наталія Шевель (з 2015 року)
- Заслужений артист РРФСР (20.12.1976)
- Народний артист Росії (1992)
- Лауреат премії «Золотий пелікан»
- Лауреат премії «Велика ведмедиця»
- Лауреат «Царскосельскої мистецької премії» (2003) та премії «Потерпілі».
- Орден Пошани (2010)[4]
- Орден Святої Тетяни (2011)
- «Балтийское небо» (1960, льотчик)
- «Бар'єр невідомості» (1960, гість)
- «Кюхля» (1960, фільм-спектакль; солдат)
- «Страх і відчай у Третій імперії» (1965, робітник)
- «Аварія» (1965, редактор районної газети)
- «Кораблі в Ліссі» (1965, фільм-спектакль)
- «Римські оповідання» (1965, фільм-спектакль)
- «На дикому березі» (1966, член парткому)
- «Несерйозна людина» (1966, фільм-спектакль; лейтенант міліції)
- «У місті С.» (1966, письменник)
- «Першоросіяни» (1967, Феодосій)
- «У старій Москві» (1967)
- «Метелиця» (1967, фільм-спектакль; Болотін)
- «Через степ на сонці» (1967, фільм-спектакль; Плешко, комісар)
- «Заздрість» (1967, фільм-спектакль; Микола Кавалеров)
- «Якірна площа» (1967, фільм-спектакль; капітан-лейтенант Бондар)
- «Дорога додому» (1967, Дзядек, командир польського загону, капітан)
- «Пер Гюнт» (1968, фільм-спектакль; Пер Гюнт)
- «Знахідка Траубе» (1968, фільм-спектакль; Шель)
- «П'ядь землі» (1968, фільм-спектакль; Огарь, капітан)
- «Життя Матвія Кожем'якіна» (1968, фільм-спектакль; Шакір, татарин; двірник, а потім прикажчик)
- «П'ятеро з неба» (1969, Федір Васильович, другий чоловік колишньої дружини Мінаєва)
- «У прекрасному та лютому світі» (1969, фільм-спектакль; Фома Пухов)
- «Унтиловськ» (1969, фільм-спектакль; Павло Черваков)
- «Пани Головльови» (1969, фільм-спектакль; Степан)
- «Білий флюгер» (1969, Семен Єгорович Самсонов)
- «Неймовірний Ієгудіїл Хламіда» (1969, епізод)
- «Малюнки на асфальті» (1969, фільм-спектакль; вчитель малювання)
- «Двадцять сьомий неповний» (1970, фільм-спектакль; червоний командир)
- «Нічна зміна» (1970, шофер)
- «За тих, хто в морі» (1970, фільм-спектакль; Лішев)
- «Про те, як це було» (1970, фільм-спектакль)
- «Світ без мене» (1970, фільм-спектакль)
- «Життя непотрібної людини» (1971, фільм-спектакль; Саша Чижов)
- «Пристань на тому березі» (1971, епізод)
- «Три зимові дні» (1971, фільм-спектакль)
- «Дім на Фонтанці» (1972, воєнрук в інституті)
- «Принц і жебрак» (1972, Майлс Гендон)
- «Червоні бджоли» (1972, інженер Домбровський, батько Стелли)
- «Гра проти всіх» (1972, фільм-спектакль; «Дід»)
- «Куди пливуть хмари» (1972, фільм-спектакль)
- «Старий» (1973, фільм-спектакль; Мастаков)
- «Червоний агат» (1973, епізод)
- «Насмішкувате моє щастя» (1974, фільм-спектакль; Олександр Чехов)
- «Блокада» (1974, лейтенант Горелов)
- «Юркові світанки» (1974, голова колгоспу; Кіностудія імені Олександра Довженка)
- «Останній день зими» (1974, Бортянський)
- «Сержант міліції» (1974, майор Григор'єв)
- «Лавина» (1975, комендант)
- «Перша глава» (1975, фільм-спектакль)
- «Троїл і Кресіда» (1975, фільм-спектакль; Одіссей)
- «Про що не дізнаються трибуни» (1975, тренер Василь Малахов)
- «Декілька днів без війни» (1976, фільм-спектакль; В'ячеслав)
- «П'ять вечорів» (1976, фільм-спектакль; Ільїн)
- «Знак вічності» (1977, епізод)
- «Кінець імператора тайги» (1978, отаман Іван Соловйов)
- «Сіль землі» (1978, Василь Кирилович Філін, редактор газети)
- «Старі борги» (1979, Степан Семенович Лебедєв, з листопрокатного цеху)
- «Територія» (1979, фільм-спектакль)
- «Ескадрон гусар летючих» (1980, полковник Устимович)
- «Загибель 31 відділу» (1980, начальник поліції)
- «Царівна-жаба» (1980, фільм-спектакль; цар)
- «Казка за казкою» (1980—1998, фільм-спектакль; радник, Лісовик, віконт та ін.)
- «Правда лейтенанта Климова» (1981, начальник штабу, капітан I рангу)
- «Сільська історія» (1981, епізод)
- «Казку цю розповім тепер я світу…» (1981, фільм-спектакль; Оповідач)
- «Росія молода» (1981, думний Ларіонов (5-та, 7-ма, 9-та серії)
- «Прийдуть страсті-мордасті» (1981, Микола Іванович)
- «Викрадення чародія» (1981, боярин Роман, чарівник)
- «Син полку» (1981, Ковальов)
- «Що б ти вибрав?» (1981, директор школи)
- «Прощавай, Швамбраніє!» (1982, фільм-спектакль)
- «Двоє» (1982, фільм-спектакль)
- «Сліди залишаються» (1982, фільм-спектакль; Мухін)
- «Тим, хто залишається жити» (1982, Володимир Федорович Фідлер)
- «Митниця» (1982, Кіннотників, зав. медичного складу, подільник Делькова)
- «Борька і Льонька» (1983, к/м)
- «Розслідує бригада Бичкова» (1983, фільм-спектакль; Хряков)
- «Звичайна історія» (1983, фільм-спектакль; Петро Іванович Адуєв)
- «Дублер починає діяти» (1983, Ілля Григорович Селін, начальник відділу постачання)
- «Місце дії» (1983, Гнат Степанович Шиян, секретар обкому партії)
- «Відлуння далекого вибуху» (1983, Володимир Вікторович Возніцин)
- «Семен Дежньов» (1983, купець Гусельников)
- «Приходь вільним» (1984, підполковник Касьянов)
- «Макар-слідопит» (1984, комбриг)
- «Вісім днів надії» (1984, Семен Васильович Коноваленко, майстер)
- «Один за всіх!» (1985, артист в телецентрі)
- «Ось моє село…» (1985, Герасимов, начальник будівництва)
- «Казкова подорож містера Більбо Беггінса, гобіта» (1985, Ґандальф)
- «Снігуроньку викликали?» (1985, Іван Іванович, директор фірми добрих послуг)
- «Прийдешньому віку» (1985, Михайло Іванович Мохов)
- «Іван Бабушкін» (1985, Зотов, золотопромисловець)
- «Довга пам'ять» (1985, Іван)
- «Остання дорога» (1986, корнет Ракєєв)
- «Пан оформлювач» (1988, слуга)
- «Сіра миша» (1988, Медведєв)
- «Штани» (1988, заступник директора театру)
- «Наутілус» (1990, батько Фелікса)
- «Афганський злам» (1991, Віктор Миколайович)
- «Губернатор» / рос. Губернаторъ (1991)
- «Прекрасна незнайомка» (1992, Григорій Распутін; реж. Єжи Гоффман)
- «Ти є...» (1993, народний цілитель)
- «Розкол» (1993, начальник Лук'янівської в'язниці Малецький)
- «Кінь білий» (1993, американець)
- «Колесо кохання» (1994, Сивий, Грузин)
- «Роман імператора» (1994, Наполеон ІІІ)
- «Повернення „Броненосця“» (1996)
- «Музика кохання. Незакінчена любов» (1996, Мюллер)
- «Квіти календули» (1998, Трофімич)
- «Болдинська осінь» (1999, батько Сісіна)
- «Вулиці розбитих ліхтарів 2» (1999, Павло Левітін («Контрабас»)
- «Танці під неповним місяцем» (1999, Федір)
- «Особливості національного полювання в зимовий період» (2000, Володимир Ленін (рятувальник МНС)
- «Імперія під ударом» (2000, т/с; старець Кіндратій)
- «Вовочка» (2000, т/с; головбух)
- «Агент національної безпеки 3» (2001, т/с, 33-тя серія «Свідок»; «Дід»)
- «Начальник каруселів» (2001, т/с)
- «Привіт малий!» (2001, Ардальйон)
- «Чорний ворон» (2001, т/с; Юозас Мацкявічюс)
- «Червоний стрептоцид» (2002, к/м)
- «Убивча сила 4» (2002, т/с; капітан судна Жаров)
- «Жіночий роман» (2003, Владислав Петрович)
- «Лінії долі» (2003, т/с; Нотаріус (24-а серія)
- «Терміновий фрахт» (2003, лоцман Свиридов)
- «Майстер і Маргарита» (2005, т/с; щофер таксі)
- «Брежнєв» (2005, т/с; голова колгоспу)
- «Справжня історія поручика Ржевського» (2005, т/с; Іван Антонович Ржевський)
- «Срібний самурай» (2007, краєзнавець Бобошко)
- «Діти блокади» (2007, актор-блокадник)
- «9 травня. Особисте ставлення» (2008, пасажир)
- «Тарас Бульба» (2009, Бовдюг)
- «Ми з майбутнього 2» (2010, Дід)
- «Журов 2» (2010, т/с; Скоморохов)
- «Петро Перший. Заповіт» (2011, т/с; старий)
- «Справа була на Кубані» (2011, т/с; Іван Лютий, дід Григорія)
- «Прихильниця» (2011, Лев Толстой)
- «Особисті обставини» (2012, т/с; Степан Матвійович)
- «Літєйний 7» (2012, т/с; Михайло Іванович Козловський)
- «Лід» (2013, старший тренер)
- «Куди тече море» (2018)
- «День до» (2019, дід Юлі)
- «Сентенція» (2020, Григорій)
- «Моя жахлива сестра» (2022, доглядач годинної вежі) та ін.
Озвучування, дубляж:
- «У чорних пісках» (1972, комісар)
- «Сім викрадених наречених» (1976, Камол-ака)
- «Зустрічі з 9 до 9» (1980, Міткус)
- «Велика гра» (1988, Мартур Рамірес)
- «Геркулес» (1997, мультфільм; Оповідач)
- «Карлик Ніс» (2003, мультфільм; король)
- «Олешко Попович і Тугарин Змій» (2004, мультфільм; Піп, Святогор)
- «Брестська фортеця» (2010, Олександр Акімов в старості) та ін.
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 21 лютого 1992 року № 168[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ Іван Краско на Флоті. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
- ↑ Указ Президента Російської Федерації від 12.10.2010 № 1237. Архів оригіналу за 21.02.2015. Процитовано 10.08.2015.
- Інтерв'ю з Іваном Краско [Архівовано 23 квітня 2021 у Wayback Machine.] на сайті «Зоряний Журнал»
- Хто є хто в Росії [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Іваном Краско [Архівовано 12 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Іван Краско на сайті Біографія.ру
- Іван Краско на сайті Трупи академічного театру імені Віри Комміссаржевской
- Іван Краско на сайті Люди [Архівовано 8 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Іван Краско на сайті Rusactoprs.ru [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
img |
- Народились 23 вересня
- Народились 1930
- Уродженці Ленінградської області
- Випускники Ленінградського театрального інституту імені Олександра Островського
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «У пам'ять 300-річчя Санкт-Петербурга»
- Нагороджені медаллю «Ветеран праці»
- Заслужені артисти РРФСР
- Народні артисти Російської Федерації
- Царскосельська художня премія
- Радянські актори
- Російські актори
- Російські актори озвучування
- Актори XX століття
- Актори XXI століття
- Персоналії:ВДТ імені Товстоногова
- Персоналії:Санкт-Петербурзький театр імені Віри Коміссаржевської