Краско Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Краско.
Краско Іван Іванович
рос. Иван Иванович Краско
Ім'я при народженнірос. Иван Иванович Бахвалов
Народився23 вересня 1930(1930-09-23)[1] (94 роки)
Вартемяги, Ленінградська область, СРСР
Громадянство СРСР
 Росія
Діяльністьактор, кіноактор, актор театру, актор озвучування
Alma materЛенінградський театральний інститут імені О. М. Островського (1961)
ЗакладВеликий драматичний театр імені Георгія Товстоногова і Академічний драматичний театр імені Віри Коміссаржевської
Роки діяльності1961 — тепер. час
ПартіяКПРС
ДітиАндрій Краско
IMDbnm0469909
Нагороди та премії
CMNS: Краско Іван Іванович у Вікісховищі
Іван Краско (2015)

Іван Іванович Краско (рос. Иван Иванович Краско; нар. 23 вересня 1930) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Росії (1992)[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Іван Краско народився 23 вересня 1930 року в селі Вартемягі Ленінградської області в родині Івана Афанасійовича Бахвалова й Анастасії Іванівни Краско.

У 1953 році закінчив з відзнакою 1-е Балтійське вище військово-морське училище і був призначений командиром десантного корабля Дунайської річкової флотилії[3]. Скориставшись скороченням флоту, повернувся «на громадянку». Два роки навчався на вечірньому відділенні філологічного факультету ЛМУ.

У 1961 році закінчив Ленінградський театральний інститут і почав роботу в Великому драматичному театрі під керівництвом Г. О. Товстоногова.

У кінематографі дебютував у 1960 році в епізодичній ролі у фільмі «Балтийское небо» і упродовж тривалого часу знімався лише в епізодах. Першу помітну роль зіграв у 3-серійному телевізійному фільмі «Сержант міліції» (1974).

Актор каже: "Що для мене головне в кіно — не стільки ролі, скільки сама атмосфера зйомок, коли спочатку знімають останню сцену, а вже потім — початок. Це лихі входження в роль, пам'ять, яка тримає тебе (стоп, який я тоді був?) … І ще. Там я можу зустрітися з хорошими хлопцями з інших театрів, знайомими і незнайомими, новими партнерами. Мені це дуже приємно. У рідному ж театрі з вистави у виставу твою дружину грає одна і та ж актриса. Це приїдається … "

І. Краско брав участь в озвучуванні мультфільмів («Карлик Ніс» (2003, король), «Олешко Попович і Тугарин Змій» (2004, Піп, Святогор), «Геркулес» (оповідач) та інші).

У 1965 році перейшов в Театр імені В. Ф. Коміссаржевської, де працює вже більше 45 років. Провідний актор театру, виконує головні ролі в спектаклях «Втамуй мої печалі», «Бесіди з Сократом» і «Прибуткове місце».

У 2009 році написав книгу спогадів «Мій друг Петро Шелохонов», де розповів про своїх партнерів та свою роботу в театрі.

У 2010 році вийшла книга Івана Краска «Байки. І не тільки», в якій автор розповів про цікаві епізоди свого життя, значущих зустрічах, що залишили відбиток на його долі, про своїх друзів та колег.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Перша дружина — Катерина Іванова (1951—1955), дочка Галина
  • Друга дружина — Кіра Петрова (1956—1997), син Андрій (1957—2006), дочка Юлія. Андрій пішов по стопах батька, ставши актором. Але в 2006 році раптово помер на зйомках фільму «Ліквідація» від серцевої недостатності.
  • Третя дружина Наталя Вяль (2001—2011), сини Іван і Федір.
  • Четверта дружина Наталія Шевель (з 2015 року)

Нагороди

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Озвучування, дубляж:


Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 21 лютого 1992 року № 168[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ Іван Краско на Флоті. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.
  4. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 12.10.2010 № 1237. Архів оригіналу за 21.02.2015. Процитовано 10.08.2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Краско_Іван_Іванович